Ярослав Герус про свій талант: "Спочатку тато вирішив, що у мене немає слуху"

Зірка серіалу "Швидка" на телеканалі НЛО ТV Ярослав Герус — серйозний парамедик Гена на екрані, а в житті — веселий і емоційний хлопець Ярик, часто з гітарою в руках. Не виключено, що колись він міг стати зіркою естради. Про свій ще один талант і улюблене хобі знаменитість розповідає із задоволенням.

Ярослав, розкажи, хто прищепив тобі любов до музики?

Мій батько-музикант, грав на тромбоні у військовому, а потім міліцейському (на той час) оркестрі. Чомусь спочатку тато вирішив, що у мене немає слуху, та й сам я особливо інтерес не виявляв до музики. Але пізніше, років у шість, я почав підспівувати касетному магнітофону і з'ясувалося, що слух у мене є, але далі підспівування попси дев'яностих справа не йшла. Тільки десь в шостому класі мене запросили в шкільний КВК заспівати пісню футбольного вболівальника, яку я успішно запоров. Ні, слова я все заспівав і навіть в ноти потрапив, але ось темп взяв рази в три швидше, на цьому моя музична кар'єра Закінчилася, подумав я.

Де навчився грі на гітарі?

Почалося все з моменту, коли у мого сусіда з'явилася гітара, яку я взяв «на пограти». Це вже клас сьомий був. Тоді мій батько, а він, як виявилося, грає на багатьох інструментах, показав мені перші три акорди-am, dm, e... Для мене такий навик став порівняй із закінченням музичної академії імені Глієра - навіть незважаючи на те, що мені доводилося відривати праву руку від бою і допомагати лівої переставляти пальці з одного акорду на інший. У восьмому класі я вже грав половину репертуару групи»Сектор Газа". Правда, грав за мотивами, одному тільки мені відомим мотивами, але все підспівували, і всіх все влаштовувало. Тоді мені дали ще один шанс і запросили заспівати шкільний кавер на пісню професора Лебединського "Я убью тебя, лодочник", і в цей шанс я вчепився, як пітбуль – мертвою хваткою. Це був мій тріумф!

Розкажи, а в дитинстві ти відвідував гуртки або музичну школу?

У музичну школу я пішов у восьмому класі, вирішивши вдосконалити свої навички. І прийшов я туди, як в принципі все роблю в своєму житті – на цілковитому «наївняку». Приходжу ввечері після школи, хапаю першу-ліпшу жінку і кажу, що хочу співати. Вона завела мене в кабінет, зіграла пару гам-я проспівав. Після веліла піти в інший кабінет і передати комусь, мовляв, вона мене направила. Я так і зробив, прийшов, сказав, що мене прислала така-то жінка і я хочу співати і грати на фортепіано, дуже хочу. Мене вислухали і сказали: "Добре, приходь!". На той час мені вже років 13 було, що б розуміли абсурд ситуації. І понеслася-сольфеджіо, вокал, постановка рук на фортепіано. Виявляється, взяли мене так просто тому, що педагог вирішила, ніби я «помазаник» директриси. А сталося це через те, що, прийшовши перший раз в цю школу, вчепився саме в директрису, сам того не знаючи, а вона вже йшла додому і в поспіху прослухавши мене, направила до педагога, сказавши, що я від неї. Виганяти мене звичайно не стали, але вирішили з «фоно» перевести на гітару, мотивуючи тим, що кисть у мене вже закостеніла для гри на фортепіано. Уроки на гітарі мене не влаштовували взагалі. Нога повинна бути на спеціальній підставці, гітара на лівій нозі, а не на правій, як «блатні» грають, ще й по великому пальцю лівої руки погрожували лінійкою бити, якщо він визирав з-за грифа. І грати потрібно було легкі мелодії на одній струні. У той час, як я «по-блатному» вже грав «лірику» і «демобілізацію». Тоді я почав прогулювати. Пізніше, на виїзному концерті показав зі сцени під час пісні середній палець, тому що якийсь школяр показував великим пальцем, опущеним вниз, що йому не подобається. Розгорівся скандал, і в цей же час у мене став «ламатися» голос. Це стало кульмінацією моєї музичної освіти, хоча в університеті ще вчився грати на сопілці.

Яку музику ти цінуєш?

Музику люблю мелодійну. Різні жанри подобаються, найбільше рок, але і реп олдскульний люблю, і DnB «чорнушний», і а крапельне виконання сучасних пісень люблю.

А серенади колись співав?

Серенада... Серенада... Так, співав швидше за все! Правда, зараз згадати жодного випадку не можу, але на 100% впевнений, що співав!

Ярослав, колись уявляв себе в рок-групі, враховуючи твої переваги та вміння?

Колись в університетські роки з друзями ми організували музичну групу, хоча вона проіснувала не довго. Я сидів за ударною установкою.

А учасником рок-групи і зараз себе уявляю часто. Точніше, уявляю зйомки рок-мюзиклу, де я граю гітариста або ударника. Ось чую класну драйвову пісню і відразу представляю свій образ, майданчик, камери, плейбек, групу кіношну, групу, яка в кадрі, в якій, власне, і я граю, і впиваюся цими уявленнями.

Для кого ти часто граєш і співаєш? Є у тебе фанати?

Мій найвідданіший слухач - кіт, швидше за все. І той з характером. Може демонстративно втекти під ліричну пісню, а може лягти поруч і заснути, коли гітара в режимі перевантаження.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що улюблені медики продовжують рятувати життя, вирішувати відносини між собою і потрапляти в казусні і часом навіть небезпечні ситуації. Ми вирішили розпитати акторів ситкому про веселі історії та цікаві факти зі зйомок "Швидкої". І як виявилося, протягом чотирьох сезонів їх було чимало.