Найчастіше рак молочної залози виявляють у жінок, які ніколи не народжували, не годували грудьми і часто робили аборти. У Дарини троє дітей і вона не підпадала ні під один з цих пунктів. Можливо тому хірург онколог-мамолог не запідозрив рак, коли дівчина вперше прийшла на прийом зі скаргами на ущільнення.
Завдяки інформуванню дівчина розуміла, що рак грудей схожий на якусь шишечку або кісточку від вишеньки, тому симптом дуже турбував її. Однак доктор припустив, що у Дарини застій молока, незважаючи на те, що вона не годувала грудьми вже протягом року, а узіст не виявила нічого підозрілого під час діагностики. Хірург приписав Дарині гормональне лікування і відправив додому.
Лікування дівчина переносила дуже важко, і воно не давало ніякого результату, тому через якийсь час Дарина знову звернулася до лікаря. Тоді хірург запропонував вирізати ущільнення, але відправив про всяк випадок в Інститут раку, щоб переконатися в тому, що це не злоякісне утворення.
«Перший лікар-мамолог, до якого я потрапила в Інституті раку, дивився на мене величезними очима і питав, де я була всі ці роки», – розповідає Дарина.
Тільки в Інституті раку дівчині змогли поставити правильний діагноз, коли пухлина була вже на другій стадії. Прийшли аналізи і результати біопсії – в заключенні стояв діагноз: карцинома молочної залози.
«З результатами аналізів я повернулася до лікаря, який відправив мене до хірурга. Хірург зустрів у маленькій підсобці І сказав: "Дарина, ну це рачок" – у мене відразу в голові цукерки, а не рак. Мені здається, головне завдання лікаря-це чітко озвучити діагноз, а не в тій формі, в якій це було сказано», - говорить Дарина.
Після цього у дівчини було три операції, які кардинально змінили її життя. Спочатку дівчині планували видалити молочну залозу, уражену раком. За кілька днів до операції, лікар прийняв рішення, що потрібно видалити і яєчники.
"Коли мені це сказали, вже не було сил чинити опір і дізнаватися нову інформацію. Насправді обсяг тотальної мастектомії та ектомії яєчників був перебільшений, але на той момент лікар вибрав техніку залякування», – розповідає Дарина.
Коли дівчина запитувала про альтернативне лікування у формі уколів, лікар відповідав, що це дуже дорого і до того ж через кілька років вона повернеться з рецидивом. У 33 роки, у зв'язку з відсутністю яєчників, у Дарини почався клімакс.
"У мене почалися всі симптоми клімаксу в один момент: випадіння волосся, нетримання сечі, приливи і це було правда дуже складно прийняти", – говорить Дарина.
Після першої операції на тілі дівчини було багато деформацій: лікар видалив великий обсяг тканин і в підсумку місце хірургічного втручання виглядало як ребра, обтягнуті шкірою. Крім того, під час операції хірург пошкодив Дарині м'яз, і вона не могла піднімати руку.
«Лікар був чесний зі мною, коли сказав, що він – радикальний», – каже дівчина, яка на той момент не розуміла який обсяг операцій її чекає.
У сучасній практиці лікарі намагаються робити органозберігаючі операції, щоб максимально зберегти якість життя пацієнта, адже разом з грудьми видаляється 8 лімфовузлів, через що в руці утворюється лімфостаз. Крім того у пацієнта змінюється постава через нерівномірний розподіл ваги.
Після операції Дарину очікував величезний пласт роботи над собою - вона вчилася приймати своє нове тіло.
«Приїхала додому і попросила чоловіка піти подивитися зі мною в дзеркало, але він сказав: «Та там нічого страшного, все добре». Ну я і пішла-вибору у мене не було. Я довго збиралася, налаштовувалася, потім подивилася-поплакала, але, по-чесному, я подивилася і сказала собі: ну так, немає, та негарно, але ти не стаєш іншою Дариною, ти така ж Дарина, якою була до цього», – розповідає дівчина.
Після операції з видалення грудей і яєчників Дарина зважилася на операцію з реконструкції грудей. Це хірургічне втручання провів безкоштовно доктор Дмитро Слоссер. Під час операції дівчині пересадили клапоть шкіри з її спини на груди.
Зараз Дарина знайшла справу свого життя і заснувала фонд допомоги дорослим онкопацієнтам – Inspiration Family, після чого досвід придбав для неї величезну цінність.
«Тут і зараз важливо зупинитися, звернути увагу на дітей, випити чашку кави і нікуди не бігти – з'явилися такі точкові моменти. І не тому, що ти розумієш, що завтра не буде, а тому що важливо сьогодні, важливо зараз і важливо жити. Життя, коли тобі боляче, ти лікуєшся, ти не знаєш, що буде завтра – це теж життя. Кожен день можна бути щасливим, і кожен день ти робиш вибір», – каже Дарина.
