10-річна Ірина Химич – єдина в Україні дівчинка, в якої діагностували рідкісне генетичне захворювання – прогерія або синдром Хадчінсона-Ґілфорда. У результаті хвороби за рік такі пацієнти старішають на 8-10 років.
Хворих з таким діагнозом лікує єдиний й світі медичний заклад – науково-дослідницький фонд Progeria Research Foundation, що у Бостоні (США). У 2018 році цей медичний заклад був готовий прийняти Ірину на лікування, але у пацієнтки були надзвичайно хворі зуби. Через синдром Хадчінсона-Ґілфорда та складність стоматологічного випадку маленькій пацієнтці відмовило більшість стоматологічний клінік, куди вони з мамою зверталися.
«Коли у 2018 році ми познайомились з Іринкою Химич та її мамою, - розповідає лікар-стоматолог професор Ярослав Заблоцький, - маленька пацієнтка потребувала термінової комплексної та складної допомоги стоматологів. У неї розвинувся запальний процес, були сильні зубні болі через те, що молочні зуби не випадали, постійні – вже почали свій ріст, окрім того, велика кількість зубів була уражена карієсом. Ситуація ускладнювалась тим, що Іринка не звичайна пацієнтка.
У неї зменшений череп у лицьовому відділі, крихкі щелепи, тонка та чутлива шкіра, а зуби фактично ростуть у два ряди. Все це обтяжувало процес лікування та анестезії. Найменша похибка лікарів могла призвести до травми та навіть до перелому щелепи. Але наша клініка спеціалізується на складних випадках та стоматологічному лікуванні діток від одного року від народження, тому ми не відмовили, як інші клініки, а взялися за лікування».
У 2018-му операція, до якої команда лікарів готувалася понад місяць, тривала біля п’яти годин та завершилась успішно – 7 пролікованих та 2 видалених зуба. Хвороба мало описана в медичній літературі, тому все що відбувалося в операційній фіксувалося на відео, адже це унікальний науковий досвід, що був переданий у Бостонський науково-дослідний інститут Progeria Research Foundation.
Цього разу перед медиками стояла не менш складна задача – у Іринки почали активно рости постійні зуби, при цьому молочні не випадали, як це відбувається у здорових діток. Отже, постійні зуби почали свій ріст у другому ряду, прорізуючись фактично у піднебіння.
Об’єм втручань був значно більшим, ніж першого разу – видаленню підлягали 10 молочних зубів та лікуванню – один зуб. За справу взялася команда лікарів під керівництвом хірурга-стоматолога Ігоря Прощина, котрий за три години успішно виконав роботу. Лікуванням хворого зуба зайнялася лікар-стоматолог Наталя Пономарьова, котра стала за роки знайомства для Іринки – зубною феєю, яка не тільки лікує, а ще й приносить подарунки.
«Особливістю цього захворювання є те, що у хворих відсутній нормальних процес фізіологічної зміни зубів з молочних на постійні, - розповідає лікар-стоматолог Наталя Пономарьова, - молочні зуби не випадають природним шляхом, а корні не розсмоктуються. Через те, що щелепа дуже маленька та тонка і молочні зуби заважають розвитку постійних зубів, постійні зуби починають рости в хаотичному порядку, формуючи другий ряд зубів. Отже, перед нами стояло завдання видалити молочні зуби».
За кілька днів після операції постійні зуби у Іринки майже стали на своє природнє місце. Окрім того, вона вже добре розмовляє та харчується.
«Велика кількість людей мене розриває дзвінками питають як Ірочка себе почуває після операції, - розповідає мама пацієнтки Діна Химич, - не буду лукавити, було важко як морально так і фізично. У донечки зубки росли у два ряди, щелепа маленька та крихка, тому ця робота прирівнювалась до ювелірної. Я називаю лікарів клініки професора Заблоцького янголами-охоронцями та зубними феями й чарівниками.
Це ті люди, які не ставлять гроші на перше місце, а безкорисно від щирого серця допомагають і не лише Іринці. Донечці потрібен час для відновлення, але уже є перші гарні результати – нижні зубки стали майже в ряд на фото вже нові зубки з другого ряду. З верхніми трішки проблемно, але я дуже надіюсь що вони теж вирівнюються і стануть на перший ряд на ті місця де видалили молочні».
Для того, щоб операція та анестезія пройшли добре, як першого разу, так і вдруге, лікарям потрібно було створити для маленької пацієнтки атмосферу психологічного комфорту.
«Ми потоваришували з дня нашого першого знайомства, - розказує лікар Наталя Пономарева, - Іринка вважала мене зубною феєю та чекала нашої зустрічі після лікування. За декілька місяців ми зустрілися та я подарувала їй собаку. Іринка була надзвичайно щаслива. Незважаючи на хворобу, вона розумна та кмітлива дівчинка, яка вміє товаришувати та дуже цінує увагу. Два роки тому я дійсно була дня неї зубною феєю, а сьогодні вона вже добре розуміє – що я лікар, котрий буде лікувати зуби та дуже хоче допомогти».
