Часом за масками красунь ховаються чудовиська. Так і з людьми. Жінка, яка народила йому сина, зрадила не раз. А чоловік, з яким вона зраджувала, виявився надійним людиною.
У житті трапляється всяке. Але іноді вона підносить сюрпризи, про які й подумати страшно.
Навіщо ти мене врятував?
Іномарку круто розвернуло на обмерзлому шосе, і Іван, натиснувши на газ, спробував вивести машину із замету. Вереск гальм, удар — і новенька «мазда перетворилася на груду металу.
Прокинувся Іван, коли якийсь чоловік намагався витягнути його з палаючого автомобіля. «Допомагай мені, чуєш! Допомагай! Нічого, ще поживеш!» — кричав він йому прямо у вухо. Але Іван його майже не чув. І не відчував ні рук, ні ніг. А з-за того, що в голові мутилось, він ніяк не міг пригадати, звідки йому так знайоме це обличчя.
Вже в лікарні Іван по хвилинах намагався згадати все. Але голова була немов набита ватою. Він скривився. Ну так, збирався зустрітися з коханцем дружини. Здається, Ігор. Поговорити з ним по-чоловічому. Вдача дружини він знав. Пограє в любов — і кине. Чому прощав зради? Любив, напевно. Так і зараз любить. Іван поморщився, спробував було підняти голову. Але гостра біль змусила відкинутися на подушки.
То спалахували, то пропадали обривки думок. Він за кермом. Удар. І Ігор... Чому Ігор?! Звідки він взявся? Ах, так. Попросив підвезти до місця зустрічі на Сергеляхское шосе. На п'ятому кілометрі в Якутську все і сталося. Знову навалилася біль. Іван відкрив очі і в напівдрімоті раптом знову побачив над собою обличчя Ігоря. Зібравши останні сили, він прошепотів: «Навіщо ти мене врятував?»
«Я милася у ванні, де мене душили»: обпалена модель розповіла про свою жахливу життя
Поклянись здоров'ям сина, що не зрадиш
— Поговоримо? — Іван нервово закурив і глянув на Люсі. У легкому домашньому халатику дружина нагадувала дівчисько. Підійшла, обвила руками за шию:
— Ну, Вань, ти знову? Мало що люди брешут?
Іван відсторонився:
— Я ж своїми очима... Я бачив, як ти з ним...
Він не міг говорити, голос зривався. Всі ці вісім років спільного життя раптом за хвилини промайнули перед його очима. Молоденька студентка геологічного факультету, в яку Іван закохався з першого погляду. Їх пітерські ночі і рішення їхати на роботу в рідний Якутськ. Народження Олега. А потім — зрада дружини. Біль, що розриває серце. Але він простив Люсю. І ось знову. Іван почервонів:
— Ти його любиш? Тоді чого не одружитеся? Я заважати не буду.
Але Люся кинулася до чоловіка:
— Ваня, Ваня, ну, вибач ти мене, дурну! Ну більше не повториться. Віриш?
Іван зблід, притягнув її до себе:
— Поклянись, що не зрадиш знову. Здоров'ям сина поклянись!
Чому чоловік зраджує дружині: психологія і як цьому запобігти
Зустріч в палаті
Скільки минуло з того пам'ятного вечора? Що тоді сказала Люся? Тепер, після страшної аварії, в Івана було багато часу для роздумів. Він дивився на лікарняний стелю, на крапельницю, з якої по крихітці вливалася в нього життя, і думав.
Він чекав Люсю. Але до цього очікуванню домішувалася біль. Що далі? Лікарі нічого не кажуть. Але він же не дурень. Руки-ноги як і раніше чужі.
Ігор. Про нього Іван тепер думав без злоби. Та й чого злитися? Якщо б не Ігор... адже Ось, виявляється, як буває. По ідеї, краще для Ігоря було б, якщо б він, Іван, загинув. Встало б все на свої місця. Люся вийшла б заміж, Олежика б Ігор усиновив.
Іван навіть прикрив очі, щоб сестричка не бачила сліз. Несподівано відчинилися двері. В палату увійшов Ігор. І важко опустився на стілець:
— Ти як? Я ось тобі тут фруктів приніс. Вважай, тепер ти мій похресник.
Ігор говорив просто, немов вони з Іваном були старі знайомі, а не суперники. Немов він, Ігор, і не спав з дружиною Івана. Згадавши про це, Іван ледь чутно застогнав. Ігор тут же стрепенувся:
— Чуєш, ти скажи, може, зле? Доктора покликати?
Рвонувся до дверей і несподівано зіштовхнувся з Люсею.
— Ти?! — в її очах стояло німе запитання. — Що ти тут робиш?
Вона трохи знизила голос, щоб не почув Іван, і скоромовкою прошепотіла:
— Почекай в коридорі, я скоро.
На межі суїциду: як розпізнати депресію і позбутися від неї
Один шанс із тисячі
Що може бути гірше зради? Та й яка різниця, в бою чи зрадив товаришів солдатів, або дружина, змінивши, зрадила чоловіка? Люся про це не замислювалася. Вона давно і міцно засвоїла єдину зручну їй правду: треба жити так, щоб було добре. Насамперед — для себе коханої. Її мало цікавило, що думають з цього приводу близькі люди. Ну що Іван? Звичайний інженер. Зарплата невелика. Так і в ліжку не орел. Мріялося про інше: сильному, красивому, з грошима. Ось як Ігор. Син? Ну, вона не стала б забороняти хлопчикові бачитися з батьком, якби склалася нова сім'я. Ось тільки не кликав її Ігор заміж.
Ледь дочекавшись в коридорі коханця, Люся налетіла на нього коршуном:
— З розуму зійшов? Ну, врятував. Тільки твоя справа тепер сторона, ясно? Я говорила з лікарями. Ніякої надії! Не встане Іван! Один шанс із тисячі... Я ж не можу залишатися з калікою. Який він чоловік? Батько? Краще відразу піти, ніж тягнути гуму. Він сильний. Подужає. І тобі тут нічого робити. Давай поїдемо, а? Одружимось, ну? Ти ж любиш мене?
Ігор дивився на Люсю, ніби бачив вперше. Він і раніше помічав ці егоїстичні нотки в її мові і, що ще гірше, неприборкане себелюбство. Але щоб так цинічно кинути людини, рідного чоловіка, помирати?
— Тобі його навіть не шкода? Ти ж жінка...
Очі Люсі стали непроникні. Вона без зайвої метушні одним своїм мовчанням вже підписала Івану смертний вирок. І це вразило Ігоря. На вилицях заходили жовна, він повернувся до коханки:
— Ну, стерво ж ти! Адже йому потрібна допомога. У нього навіть родичів немає. А ти збігаєш?!
Постояв ще мить, і, відвернувшись, попрямував до виходу.
Дружина британського магната 20 років приховувала, що його троє дітей не від нього
Чудовисько під маскою красуні
В ту ніч Ігор довго не спав. Сидів і думав, як дивно влаштоване життя. Ще вчора, здавалося, крім очей коханої жінки, йому нічого не було потрібно. І раптом все наче перевернулося. Як же він раніше не помітив, не зрозумів черствою Люсіній душі? Ділити з нею дах, ростити дітей? Так вона ж, станься що, зрадить і не замислиться. В душі все нило, коли Ігор набрав телефон Люсі. Вона голосно скрикнула:
— Нарешті! Їдемо? Ти вирішив?
Але Ігор похмуро буркнув у трубку:
— Нікуди ми не їдемо. І взагалі. Коротше, розлучаємося! Більше мені не дзвони.
Він поклав трубку і якийсь час сидів мовчки, немов обдумуючи свої наступні кроки. Тишу розірвав дзвінок. Люся щось говорила, кричала, погрожувала. Але ніщо не здригнулося в душі у Ігоря. Йому було все одно.
На наступний день він знову прийшов до Івана.
— Що ти все ходиш? І де Люся? — Іван напружено дивився в очі Ігоря. Той, зібравшись, тихо відповів:
— Не прийде. Не чекай. Взяла сина до матері в Пітер поїхала. Назавжди. Сказала, пришле тобі паперу для розлучення.
Іван якось відразу обм'як, немов ослабла пружинка, з останніх сил тримала його волю до життя. Хрипко запитав:
— Ти теж слідом?.. Рада так любов. Не буду заважати. Папери підпишу.
Але Ігор усміхнувся:
— Ми розлучилися з нею. Так вже вийшло.
І, повернувшись до Івана, посміхнувся:
— Тебе не кину. Доглядальницю хорошу наймом. Реабілітолога. Ти вже не лайся. Все добре буде. Кажуть лікарі, що один шанс у тебе все-таки є — хай твоїм і буде.
* * *
Минуло сім місяців. Все це час Ігор відвідував Івана в лікарні. Відгодовував фруктами, відчуваючи дивну відповідальність за цю людину. А Іван потихеньку йшов на поправку. Він заборонив собі думати про Люсі, розуміючи, що втратив її назавжди. Але розумів він і інше. Те, що зрозуміти майже неможливо: в особі коханця своєї дружини він знайшов справжнього друга.
За матеріалами Speed Info
Також читай жалісну історію про те, як 16-річна дівчинка-підліток опинилася в пасток емоційного тирана, прожила з ним півтора року в умовах психологічного терору, а потім народила дитину від ґвалтівника. Але, незважаючи на важкі випробування, вона вийшла з цієї ситуації переможницею і виросла успішною жінкою.
А ще тобі буде цікаво дізнатися історію життя дівчинки, яку в дитинстві викрав маніяк, 8 років тримав її в полоні, але вона в нього закохалася, і після своєї втечі і його смерті викупила його будинок і стала в ньому жити. Про це детальніше читай тут.
Більше цікавих матеріалів можна читати на Clutch.
