Вчора, в наслідок ракетного обстрілу України найбільше постраждало Дніпро. Злощасна ракета потрапила в багатоповерховий будинок, де знаходилися мирні жителі.
Вони, вороги, нещадно знищили квартири, понівечили людські долі, забрали життя, які вже, на жаль, не повернеш ніколи.
На сьогоднішній день кількість жертв сягає сотні, рятувальні служби працюють вже майже добу. І навіть діти допомагають розбирати завали знищеної будівлі.
Страх, паніка, надія - ось головні емоції, які панують в цьому місці.
Понівечені життя, які хтось зруйнував задля своєї ідеології.
Серед постраждалих була одна дівчина, яка за короткий період пережила не одну особисту трагедію.
Ім'я цієї дівчини - Швець Анастасія. Вона лише нещодавно втратила коханого чоловіка, який загинув на війні.
Вчора, 14 січня, вона була змушена пережити ще одну трагедію - втратила дім, а разом з ним зникли її батьки.
Про їхню долю ще нічого не відомо, подейкують, що вони живі, проте їх ще ніхто не бачив ні серед живих, ні серед тих, чиє життя обірвалося через бомбу.
Я не маю слів, в мене нема емоцій, я нічого не відчуваю окрім великої пустоти всередині. Я не жила, а існувала весь час, намагалась змиритися, що мого хороброго Влада, Фотіка для побратимів і Котика для мене більше немає...я відчувала, що він буде мене оберігати. Мене накрило дверима в ліжку, частина кухні в кімнаті, ванної, кухні, коридору і коморки (хз як "кладовка" на рідній буде) немає, там прірва і я бачу інші частину під'їзду, чужого під'їзду. Він зберіг, я майже ціла, незважаючи на рану на голові і голі обдерті ноги. Я не знаю де батьки. Кажуть, що бачили живими, я впевнена, що воно були на кухні, якої вже нема. Рятуватись я не хотіла, хотіла, щоб знайшли батьків. Розумію, що Річарда вже нема. Він наврядчи вижив. Згадую дурні жарти батька сьогодні, як з мамою сьогодні фоткали цуценят. Їли мамин Удон. Я стала популярною, хоча і не хотіла цього, майже кожен паблік мене публікує. А я хочу до батьків. Мені боляче. Чи я існую взагалі?
Маємо надію, що батьків знайдуть живими, що хоча б в такий спосіб доля проявить милосердя до Анастасії, яка через "асвабадітєлєй" втратила майже всіх, хто був для неї сенсом життя.
