«Mari Cheba» – українська тріп-хоп група. Два роки тому її створила молода співачка Марі Чеба. Сьогодні своїм чуттєвим вокалом вона завойовує тисячі сердець по Україні і далеко за її межами. Ця дівчина точно знає, чого не вистачає слухачеві і дарує це у своїх проникливих піснях.
Її музичні експерименти нікого не залишають байдужими, а світ, який вона випромінює під час своїх виступів, заряджає глядачів позитивною енергією.
Історія Марі може стати мотивуючої для всіх, хто хоче жити, займаючись улюбленою справою.
Ми вирішили поспілкуватися зі співачкою про те, як розпочався її творчий шлях і чим вона буде дивувати шанувальників в найближчому майбутньому. Подробиці читай в ексклюзивному інтерв'ю Марі Чеба для Clutch.
Марі, як ви прийшли до усвідомлення того, що музика – це ваше?
Мене з дитинства не покидало почуття любові до музики, я співала, вчилася в музичній школі. І в той же час не думала, що буду писати свої пісні. Вперше це сталося випадково і вийшло добре. На прохання мами я написала пісню для міського конкурсу, який ми і виграли. Мене покликали в музичне училище. Пам'ятаю, я дуже засмутилася, що там не буде філософії (сміється). Тому, почасти через те, що не бачила свого інтелектуального розвитку в музичному училищі, я відмовилася від ідеї там вчитися.
Яку спеціальність ви вибрали для здобуття вищої освіти?
П'ять років я провчилася на філфаці, думаючи, що буду українською письменницею. Але мені говорили: музика завжди знайде людину, який повинен нею займатися. Я не вірила. А даремно. На першому ж курсі мене покликали в джаз бенд. Я витрачала по 10 годин в тиждень на репетиції і тому пропускала пари. На другому курсі почала писати свої пісні українською мовою. Грала зі своїм однокласником з «музикалки» Віталею. Це була наївна лірична музика під гітару, але людям дуже сподобалося. Нас підтримували друзі. Проект сам зажив своїм життям. І все ж, незважаючи на творчість, я завжди відповідально підходила до навчання і ретельно готувалася до іспитів, хоча в пріоритеті у мене була музика. Що цікаво, викладачі теж бачили, що музика – це моє покликання. Але я тоді зовсім не думала займатися нею серйозно і переїжджати в Київ.
Що вас зупиняло в той момент?
Перспектива стати частиною шоу-бізнесу. Він чітко ділиться на творчість і комерцію. У свою чергу, яким би ти не був «творчим», складно розвиватися без грошей. Потрібно навчитися балансувати. Треба зробити так, щоб улюблена справа дозволяло заробляти. А це може забрати багато часу і сил. Тому потрібно стати професіоналом у своїй сфері, робити свою справу краще за всіх.
І все-таки сьогодні місто вашого успіху і сили – це Київ. Чи змінилися з переїздом до столиці погляди на життя і музичний напрям?
Я переїхала в Київ, коли почалися бойові дії на Сході України. Раніше я писала тільки про те, що відчуваю сама. Але коли стала виступати з благодійними концертами, почала розуміти інших людей і переживати про те, що їх турбує. Коли виступаєш у місцях зі складними умовами для життя, відчуваєш, що є цінності важливіші матеріальних. Щиро бажаю творчим людям частіше згадувати про звичайних людей, адже те, що відчувають вони, часом набагато сильніше емоційних переживань артиста. Ті, хто пережив війну, розуміють загальнолюдські цінності більш гостро і правильно.
Зараз немає бажання продовжити писати про гострих нагальних проблемах?
Сьогодні я працюю в стилі електронної музики. Я вже все сказала про свої почуття з приводу військових подій в Україні. В який–той момент я просто зловила себе на думці, що вже примушую себе писати про це і зрозуміла: музика не повинна створюватися насильно. Та й люди втомилися від негативу. Настав час, коли всі просто знову захотіли жити. Я відчула перед собою нове завдання: створити свою групу і робити якісну музику. Мені хотілося, щоб в інших країнах її почули і визнали: в Україні музику роблять круто. Звичайно ж, питання про вибір мови для виконання навіть не стояв. Тільки український. Адже у нас є своя культурна історія, і я хочу, щоб нею цікавилися.
За версією «Trip Hop Nation» ваш голос визнаний «кращим жіночим вокалом» серед жінок Америки та Європи. Не думали зробити кар'єру за межами України?
Щоб творити за кордоном, треба там жити, а я поки не готова надовго їхати з України. Я бачу перспективу розвивати нашу країну і розвиватися тут самої.
Який головний месседж вашої музики?
Я усвідомлюю, як важливо розуміти всю міру відповідальності за те, що роблю в музиці. Тому потрібно частіше представляти себе з боку. Не просто писати пісні, виходити на сцену і радувати людей, а пам'ятати, що на твоє життя звертають увагу люди. Всіх, кого я зустрічаю, намагаюся заряджати позитивом. Чим більше людей будуть щасливі, тим світ швидше стане краще. Також я вважаю, що не потрібно соромитися допомагати людям. Якщо у мене просять допомоги, завжди намагаюся підтримати. Жива людина – це цілий світ, який вартий уваги.
