Солістка «Один в каное» Ірина Швайдак напередодні сольного концерту в Києві та туру по Україні спеціально для Clutch розповіла про творчість гурту, основну мету музики, президентські вибори та про ті, що найбільше приносити задоволення в роботі.
Довгий годину ви залишалися «в тіні», працюючи не на широку аудиторію — не створювали студійні записи, кліпи, не влаштовували масшабні тури. Що змінилося, що наштовхнуло вас до змін?
У нас ніколи не було відчуття, що ми знаходимось «в тіні». Відповідно, немає відчуття, що зараз ми вийшли «на світло». Тієї шлях, який ми встигли пройти, був настільки занурений у творчість, що ми особливо не задумувалісь над такими промовами. Ми грали і в нас виходило — ось і все.
З часом все більше людей дізнається про нашу музику, і це логічно, тому що ми граємо майже десять років. Декому здається, що щось кардинально змінилося, що в якийсь момент ми прокинулись і раптово вирішили мислити іншими масштабами. Альо насправді ми йшли і продовжуємо йти вперед поступово, звичними для нас кроками, використовуючи набутий досвід та чуття.
Яка ваша улюблена тематика пісень?
Мені подобається соціальна тематика, філософські тими — ті, що турбує людей не один день. Я не люблю «мілких» тим і «мілких» слів. Вони теж мають право на існування, тому що в музиці автор в силу власних можливостей або свідомого рішення, сам обирає, наскільки важливий для нього текст, чи музика.
Та мені не цікаво беззмістовно і чисто інтуїтивно підхоплювати мелодійний потік, я люблю кидати виклик і стикати обличчям в обличчя музику і текст, люблю «мучитись» в пошуках метафор, мелодії, звуків. Часто це виснажує і одночасно приносити неймовірне задоволення, коли зрештою народжується музика, гідна тексту, і текст, гідний музики.
«Один в каное» дасть додатковий концерт у Києві
Який головний меседж вашої творчості? Яка його основна мета?
Музика «Один в каное» виключно україномовна (за вийнятком одного тексту білоруською). Я дуже чітко відчуваю «яму» в українській музиці, україномовній музиці, порівняно з західною тощо. Я усвідомлюю, що багато в чому це пов'язаність язано з колонізацією української культури та мови в минулому, від якої досі потерпає наша свідомість.
Мені хочеться якомога більше заповнити цю пустку нашою творчістю, надихнути і додати впевненості іншим музикантам бути самими собою, розвивати власну культуру та мову.
Що ви думаєте про Євробачення в цьому році? Кого б ви хотіли бачіті на місці учасників від України? Чи нема у вас бажання поїхати на цей конкурс?
Ми не беремо участі в конкурсах в якості учасників. Нам подобається вийти на сцену, зіграти і зійти, не дочікуючись оцінок журі. Я знаю, що Євробачення зараз дуже популярні в Україні, знаю про спірну ситуацію, яка склалась на шоу цьогоріч. Думаю, в цьому немає нічого дивного: зараз наша країна перебуває у стані війни, тож багато звичних тим стають гострими і конфліктними.
Разом з тим я вважаю, що публічні дискусії на сцені конкурсу є дуже доброю терапією для нашого суспільства. Такі речі допомагають поглянути не тільки на конкурсантів, але й на самих себе збоку, відкрито змоделювати і проговорити проблеми, які нас турбують і вилікувати їх. Це щось схоже на британський театр: дуже соціальний і дуже заполітизований, який дає змогу глядачеві подивитись на себе збоку, пережити проблему на сцені, а не виносити її на вулиці.
Як ви ставитеся до зірок, що гастролюють в Росії під час війни?
Ми живемо в демократичній країні. І якщо ми розібрали для себе таку модель, то маємо розуміти, що кожен має право на власний вибір, навіть якщо він для нас неприємний. Альо разом з тім, кожен, хто робить вибір, має бути готуємо за нього відповідати. Демократія не виправдовує, вона вчить брати на себе відповідальність. Особисто для нас питання гастролей в країні агресора закрите від самого початку.
День пам'яті Героїв Небесної Сотні: історії жінок, які загинули на Майдані і в АТО
Хто з українських музикантів вам подобається?
Мені загалом подобається те, що зараз відбувається в українській музиці: незалежно від імен і навіть від якості, тієї масив українського, який продовжує з'єднання являтись, з часом дасть основу для чогось цінного і вартісного.
Які ваші основні принципи, як музикантів?
Мабуть, немає універсальних, чітко сформованих принципів, які можна прикласти до будь-чого: все залежить від ситуації, людей, власного сумління.
Яким ви бачите майбутнє нашої країни і української музики в тому числі?
Сподіваємось, що вона таки зможе відродитись, зміцнитись і нарешті сама за себе постояти.
Неизведанная Украина: ТОП самых маленьких, но уютных городовЧи підете ви голосувати на вибори? Якого кандидата підтримуєте?
Так, цього разу під час туру матиму можливість з'єднання їздити в рідне місто і проголосувати. З кандидатом чітко визначилась, проте не називатиму його імені.
Що у вашій творчості приносити найбільше задоволення і радості?
Сам процес творчості, процес створення пісні, момент, коли вона шукає собі і знаходить. За тієї годину, який ми граємо, я зрозуміла, що найбільш щасливою почуваю себе, будучи не на сцені, не в кадрі і навіть не на репетиції. Найбільше щастя — це бути наодинці з собою і своїм натхненням.
Більше цікавих матеріалів читай на Clutch!
