Ошатні — значить приїжджі
Для більшості приїжджих поїздка до Києва — подія, що вимагає серйозної підготовки. Новий і ошатний одяг, весь спектр косметики, святковий настрій і сяючий вигляд часто говорять про те, що людина не так давно живе в Києві.
Кияни ж не морочаться такими дрібницями і швидше покладаються на зручність і до подібних хитрощів вдаються хіба що з особливої нагоди.
Враження від міста
Враження про Київ у приїжджого і корінного жителя столиці відрізняються. Зазвичай ті, хто тільки приїхали, помічають лише хороше: яке чудове, атмосферне і красиве місто. Корінні ж кияни розкажуть, яким затишним і зеленим було місто, поки не почалися забудови, реставрації площ, вирубка дерев та інші маніпуляції, які зіпсували місто і що виною тому в тому числі приїжджі, пише .
Робота і цілеспрямованість
Ще однією яскравою відмінною рисою приїжджих в Києві є цілеспрямованість. Вони у що б то не стало хочуть залишитися в столиці, при цьому у багатьох немає власних квартир, а значить старатися потрібно набагато більше, щоб оплачувати оренду квартири і триматися незважаючи на труднощі.
Кияни ж часто саме ці квартири і здають. При цьому у них немає необхідності їхати, наприклад, втративши роботу або зовсім не влаштувавшись на неї. У них завжди є "шляхи до відступу" у вигляді повернення під мамине крило або у власну квартиру. Така "підстраховка" робить киян в цілому більш спокійними і розміреними, ніж приїжджих, які постійно знаходяться в стані бігу.
А ось ознаки, які можна знайти на просторах інтернету:
-
"Наприклад, метро..Житель Києва коли виходить з дверей — інстинктивно притримує двері для того, хто йде за ним, є такий специфічний погляд вправо. А приїжджі гекають цими дверима по носі йде за ним";
-
"Моя шкільна подружка довго не вірила, що у мене немає жодної бабусі в селі! Ось просто не вірила, тому що у всіх її інших знайомих і у неї самої - всі бабусі були в селі";
-
"Простий тест. Запитайте його\її: 'готовий \ а ти їздити кожен день на роботу в інший кінець Києва?'Якщо так — приїжджий, якщо шукають роботу біля будинку і не менше, ніж на 15 000, то киянин. Проводила прийом на роботу протягом 6 років, можете кидати тапками, але це чиста правда..."
Підсумок
Давайте будемо чесні. Не можна всіх "гребти під одну гребінку". Найчастіше відрізнити корінного киянина від жителя іншого міста або села неможливо від слова "зовсім". До того ж, можна народитися в райцентрі і мати аристократичні манери, а можна народитися в столиці і бути останнім хамом. Тому давайте будемо просто хорошими людьми, незалежно від того, звідки ми родом.
