Термін «істерія» ввів Гіппократ у V столітті до н. е. А ось повноцінні наукові дослідження істеричної поведінки жінки почалися лише 200 років тому. До цього моменту, всіх дам з ознаками істерії ставили в один ряд з відьмами.
Симптоми істерії
Істерика характеризовалась супротовними симптомами:
• відраза до їжі і ненаситний голод;
• гіперчутливість і оніміння почуттів;
• відсутність сексуального бажання і навпаки надмірна сексуальна активність.
Останній симптом отримав дуже іскрометну назву — «сказ матки» та вважався вираженям безпліддя. Істеричні напади супроводувождались задишкою, стиснутими зубами і конвульсіями, у час яких тіло вигиналося дугою від маківки до п'ят.
Причини «шаленої матки»
Початок істерики бачили в матці, звідки до голови піднімалися небезпечні пари. Матка могла самостійно рухатися: одним з яскравих симптомів «блукаючої матки» було відчуття рухомої кулі в животі. Цей рух розслабляв кишечник, викликав напади слабкості, запаморочення, холодний піт або конвульсії. Істерика супроводжувалася такими недугами: гострі болі в шлунку або «істеричні коліки», гостра біль у області чола або скронь або «істеричний цвях».
Схильними до істерії вважалися жінки кволої статури і флегматичного темпераменту, з поганим травленням. Зв'язок істерики з жіночими репродуктивними органами був поставлен під сумнів: у жінок, померлих від істеріки, анатоми виявляли абсолютно здорову на вид матку. Але упродовж наступного століття цей зв'язок був відновлений в рамках вивчення психічних хвороб. У середині XIX століття французький лікар Жан Шарко вперше пояснив істерію як порушення роботи периферичної нервової системи і описав випадки істерії у чоловіків.
Лікування: шлюб, пологи і смердючі пігулки
Найбільшу схильність істериці демонстрували юні дівчата, нерожавші заміжні жінки і літні дами після клімаксу. Для першої категорії найкращими ліками вважався шлюб, для других — пологи, третім залишалося сподіватися на так звані смердючі пігулки. Самим дієвим засобом служили ароматичні речовини тваринного і рослинного походження, здатні за тодішнім уявленням відтягувати кров від матки і приводити її в норму. За цим міркуванням хворим прописували бобровий струмінь, мускус, асафетіду (чортів кал), перуанський бальзам з цукром або опіумом, а для кращого їх засвоєння очищували шлунок блювотними ліками і клистирами.
Рак шкіри: які родимки потрібно терміново показати лікарю (фото) 
Ароматичні ліки, нюхальна сіль і опіум як способи боротьби з истерікою дожили до кінця XIX століття. Паралельно йшло випробування нових засобів і методів — лікарських (ефіру і морфію), хірургічних (видалення клітора, висічення матки), фізіотерапевтичних (від магнетизму, електрики, холодних ванн і душа Шарко до масажу геніталій) і психотерапевтичних (від гіпнозу до фрейдівського методу вільних асоціацій).
Дивися далі наше незвичайне інтерв'ю з геникологом:
На сьогоднішній день у сучасній Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду, діагнозу «істерія» не існує. Тим не менш з минулих часів збереглися прилади, якими в XIX столітті лікували хворих жінок. Саме для боротьби з істерією і вигадали вібратор.
За матеріалами: Аrzamas
