Мій колишній чоловік так і не одружився вдруге, але вже чотири роки живе з жінкою, яка молодша за нього на 10 років.
Вони не планують пов'язувати себе узами шлюбу, але вони щасливі. Подорожують, купили маленьку дачу з такою красивою білою альтанкою, де і самі відводять душу, і з друзями збираються на гучні веселі застілля.
Синові 25 років. Він вже три роки живе окремо від мене, а нещодавно і зовсім з'їхався з Настею. Вона хороша дівчинка. Я дуже щаслива за Артема (так звуть сина) і навіть за колишнього чоловіка рада, по-своєму наше розлучення поліпшило психологічне здоров'я всієї родини.
Але тільки сумно і самотньо мені вечорами. Особливо зараз, восени, коли за вікном ллє дощ, в чашці міцний чай з лимоном, а нікому принести ковдру.
Два місяці тому я поїхала з подругою до Львова. Вона хотіла вивести мене в світ, тому що на її думку, я засиділася вдома. Знаєте, як у Львові. Романтика, краса, усміхнені люди. Увечері ми пішли в один з кращих ресторанів, а там-не тільки смачна їжа, а й танці з піснями до 12 ночі. Я так давно не веселилася. Якщо чесно, танцювала я теж давно.
Сім'я, робота і купа інших справ. Розумію, що обманюю себе, і просто занесла любов в чорний список, але кажу як є. У тому ресторані я зустріла чоловіка, його вік видавала тільки зухвала сивина, в очах був блиск. Він запрошував мене танцювати, а потім - гуляти вечірнім містом. Замерзли, пішли в готель. Я і сама не знаю, як таке може статися з жінкою, якій 47.... П'ять днів тому я дізналася, що вагітна. Але ми вже майже місяць, як розлучилися. Не зідзвонюємося. Ми зрозуміли, що це була пожежа почуттів, яка погасла, коли мій потяг поїхав назад, до Києва. Я сумніваюся, що йому буде справа до дитини від жінки, яку він бачив один вечір.
Мені сумно. Сама стою на роздоріжжі: народжувати чи ні. Як це бути мамою-одиначкою? Як це прирікати дитину на таку долю? Як мій старший син відреагує, коли дізнається, що у нього мати переспала з першим зустрічним у Львові? Однак я відчуваю себе самотньо, тому хотіла б знову про когось піклуватися.
Я пішла до психолога. Наталія Петрівна каже, що я повинна приймати рішення сама. Мене не повинна хвилювати думка сина про ситуацію, що склалася. Але я переживаю. А як би ви вчинили, опинившись на моєму місці?
