Кандидат наук, медичний психолог, суїцидолог, адиктолог, експерт з психологічної кібербезпеки, Президент Міжнародної асоціації незалежних експертів медіапростору, МАНЕМ Наталія Бугаєва ексклюзивно для Сlutch розповіла про те, хто насправді керує так званими "групами" смерті в соціальних мережах.
"Хто ж знаходиться по той бік екрану? Це не якийсь знеособлений куратор або людина, що відноситься до якоїсь певної категорії. Потрібно виходити з того, що комусь може бути вигідна психологічна дестабілізація населення. Ми повинні розуміти, що це може бути частиною інформаційної війни, в якій перебуває зараз Україна.
Ще три роки тому я написала статтю в науковий журнал, в якій говорила про те, що всі ці явища деструктивних суїцидальних сплесків будуть протікати хвилеподібно. Цілком ймовірно це пов'язано з тим, що дестабілізувати ситуацію в країні в рамках інформаційної війни можна через найбільш вразливу частину населення. Тому що коли гине або травмується дитина , то це відбивається і на тих, хто з ним навчався, і на суспільстві в цілому», - повідомила лікар.
Наталя зазначила, що по той бік екрану можуть знаходитися шахраї, зловмисники, підлітки, які таким чином самостверджуються, і навіть терористи.
"Цим можуть користуватися терористичні організації. Це пов'язано з тим, що іноді діти отримують незрозумілі завдання. Наприклад, піти в якесь місце, взяти рюкзак і перенести його в інше місце. Він маленький, його можуть не помітити і не запідозрити.
Також важливо розуміти, що відбувається певний відбір. Оскільки в завданнях із серії" намалюй будь-яке зображення на руці " не йдеться про те, що це потрібно вирізати лезом. І діти самі приймають рішення, як це потрібно зробити. Дітей, які подолали інстинкт самозбереження і завдали собі самоушкодження, відпрацьовують більш ретельно.
Для того, щоб дитина була відкрита для зовнішнього маніпулювання, куратори ловлять її на тому, що вона ні з ким не може поділитися своїми проблемами. І входячи в таку групу дитина розповідає про свої проблеми і знаходить начебто співчуття кураторів.
Ще один важливий момент. Оскільки дитина сама собі завдає ці пошкодження, то потім її дуже легко звинуватити в тому, що у неї взагалі були суїцидальні нахили і мовляв які претензії.
Більш того, дітей змушують вночі не спати, їх вводять в змінений стан психіки і дитина перестає розуміти, де реальність, а де сон. І фраза куратора "ти зараз спиш і для того, щоб ти прокинувся тобі потрібно відкрити вікно і зробити крок" діти сприймають реально. Вони дійсно думають, що прокинуться.
