Здається, це абсолютно неймовірний шлях. Але насправді політична посада – цілком логічне завершення шляху трушного представника андеграунду. Адже «рок-н-рольщики» в широкому сенсі цього слова – це ті відчайдушні бунтарі, які хочуть змінити світ.
Так от письменниця, музикант і журналістка Ірена Карпа – саме та людина. Вона своєю творчістю змогла настільки реалізувати свою цивільно-патріотичну позицію, що з гаражних концертів потрапила прямо в крісло першого секретаря з питань культури в посольстві України у Франції. Тепер дівчина активно впроваджує нашу країну у культурний процес Європи... Як їй це вдалося?
Ірена Карпа: біографія
Ірена Карпа народилася 8 грудня 1980-го року в українському місті Черкаси. Отже, за гороскопом вона – Стрілець. А це видає вогненний темперамент, шалений життєвий потенціал і невгамовну творчу енергію. Власне, своєю біографією Ірена і підтверджує всі ці зодіакальні якості. Екзотичне прізвище «Карпа» – виявляється, не творчий псевдонім, а дане дівчині від народження. Так, як і досить незвичне для наших широт ім'я.
Хоч Ірена і народилася в Центральній Україні, коли дівчинці було 2 роки, її батьки переїхали до Івано-Франківська. А далі углиб Західної України – в прикарпатське Яремче. Саме тут Ірена закінчила не звичайну загальноосвітню школу, а заклад з поглибленим вивченням мистецтв.
Після нього, в 1998-му році, дівчина поступила в Київський національний лінгвістичний університет, отримавши по його закінченні диплом магістра іноземної філології. Вже в студентські роки Ірена сильно захопилася літературою, в тому числі й української (як не дивно на ін'язі). Навіть темою її дипломної роботи був порівняльний аналіз творів сучасного французького письменника Мішеля Уельбека і українського Юрка Іздрика в контексті прояву архетипу Великої Матері. Ось і нотки фемінізму в світогляді проглядаються...
Ірена Карпа: вірші, пісні і музика – рок-н-рольний відрив
Може здатися дивним: де філологія, а де музика? Але ж насправді не розбери зрозумієш: чим більше знайома Карпа – піснями/кліпами чи книжками? Незважаючи на академічну освіту лінгвіста, музика в житті Ірени була присутня все свідоме життя і завжди на достатньо професійному рівні.
Ще в часи навчання в школі, дівчина була учасницею духового ансамблю. А вже в 16 років Карпа записала свою першу пісню. Називалася вона «Я чекатиму».
Вступивши у вищий навчальний заклад, Ірена і продовжила своє «музичне навчання» – вона відвідувала вокальні курси. А там познайомилася з вже реалізованим музикантом Олегом Артимом. Це був лідер та гітарист гурту «Фактично Самі». Хлопця відразу зацікавили нетривіальні вірші Ірени. І так для проби вони записали першу спільну пісню – «Повітря». Як мовиться, це відмінно зайшло, та настільки, що Карпу приймають у групу. Вона стає її вокалісткою і також відповідає за бас. Незабаром «Фактично Самі» випустили свій перший альбом саме таким складом – «D. дькова гра». Все це було дуже екстравагантно і в кращих традиціях андеграунду – записали підпільно і незаконно рівно за 3 ночі на студії, де в робочих значився Артим.
Потроху Карпа стала «освоювати» цю групу. Незабаром вона приводить сюди свого друга Артура Даніеляна – він став новим басистом.
У 2001-му році уже втрьох: Ірена, Олег і Артур під ім'ям «Фактично Самі» випускають другий альбом групи – «Б. П. П. (Болєзні Пєвчіх Птіц)». Цю платівку вони записали вже на власній студії «Fuck!Submarine».
У 2002-му році виходить і 3-й альбом «Фактично Самі» – «Космічний вакуум». В його підтримку вони змогли зняти свій перший кліп – «Код».
У 2003-му році після завершення університету Ірена раптово наперед записує свої голосові партії відразу для двох альбомів. Так пізніше з'явилися «Kurva Cum Back» та «Lo-Fi TRавми». А сама Ірена в цей час цілий рік з головою занурювалася в подорож по Індонезії.
У 2007-му році група змінює свою назву на ім'я вокалістки – «Qarpa». Під цим іменем вони випускають, мабуть, найуспішнішу і найгучнішу платівку – «IN ЖИР». Наприклад, пісню «Клей» звідти написав тоді вже дуже знаменитий Андрій Кузьменко. А в іншій, «Леді Ду», разом з Іреною соло інший визнаний український музикант – Сашко Положинський.
2011 – «Qarpa» пафосно презентує свій наступний альбом «& I made a man». До нього увійшли треки французькою, іспанською, англійською мовами, а не тільки українською. І це було щось якісно нове для групи. Жанр її пісень став представляти собою незвичайний сплав з модних стилів музики – це і євро-поп, і тріп-хоп, і навіть латина з нотками індастріалу.
У 2012-му році Карпа, можна сказати, досягає піку своєї музичної кар'єри – її група виступає на розігріві шоу Мериліна Менсона у Києві. І тут вона вже постала не тільки як автор і музикант, але і як справжня епатаж-королева – Ірена вийшла на сцену у сукні, пошитій з справжнього сала.
В 2015-му, незважаючи на серйозний розвиток своєї літературної і навіть політичної кар'єри, Карпа не залишає і музичну творчість. Так, спочатку «Qarpa» випускає черговий альбом «Made in China», потім відеоролик до нього – «Розмір має значення», а далі дає великий концерт з Кozak System в модному молодіжному київському клубі «Sentrum».
Ірена Карпа: книги як основа основ?
Ще в студентські роки Ірена почала свою музичну кар'єру, але паралельно вона займалася і літературною роботою, і журналістикою. Так у 2001-му році вона, по-перше, почала писати пісні для гурту. А по-друге, тодішній продюсер гурту Олег Гнатів показав своєму другові, а за сумісництвом, знаменитому сучасному українському письменнику (за яким, до речі, Карпа писала свою магістерську роботу) Юрію Издрику її тексти. Він на той момент був головним редактором модного літературного журналу «Четвер». Тексти починаючої письменниці Издрику сподобалися. Тому в журналі спочатку опублікували її розповідь під назвою «Білявчик», потім – «Сни Ієрихона» і пішло-поїхало.
В цей же час Карпа отримує свою колонку про секс ще в одному модному і культовому журналі того часу – «Молоко». Тут вона під псевдонімом Соя Лось розповідала про свої сексуальні погляди на життя протягом близько 8 років.
Вже в 2002-му році Ірена випускає свою першу книжку «Знес Паленого». Сюди увійшли оповідання, повісті і різні твори в малому літературному жанрі.
У 2004-му році Ірена видає своє друге літдітище – «50 хвилин трави». Це так би мовити, поліпшене і доповнене видання першої книги – сюди увійшли твори з першого видання разом з новими оповіданням «Ґанеша і Синкопа» та інтерактив-романом «Полювання в Гельсінкі». У цьому ж році Карпа випустила ще одну книгу, яку написала під час своєї тривалої азіатської подорожі. Це був роман «Фройд би плакав».
Письменницька енергія в молодій бунтарці не вичерпується. І в 2005-му Ірена випускає роман «Перламутрове Порно (Супермаркет самотності)».
Слідом за ним, в 2006-му році, виходить «Bitches Get Everything».
Твори Ірени виявилися настільки гарні й гідні, що романи навіть переклали з української на інші мови – польську, болгарську, чеську, російську.
У 2008-му Ірена випускає 2-томну книгу «Добло і Зло» (саме так, це не помилка). Перша її частина – це короткі сцени з дитинства письменниці під назвою «Привиди моєї школи». А друга – оповіді з її дорослого життя під назвою «Планета тьолок». Такої явної зухвалості літератори на Львівському книжковому форумі чомусь не зрозуміли і нагородили видання антипремією «Золота булька». Зате ось читачам вона припала до вподоби і по рейтингу «Кореспондента» стала однією з кращих українських книг року.
2011 – виходить «Піца „Гімалаї“». Ця книжка стала результатом подорожі Ірени в Гімалаї.
Сама письменниця дала коротку анотацію до її ідеї – це якийсь «діалог християнства з буддизмом».
У 2012-му Карпу вже почали перевидавати. Виходить нова версія її роману «Bitches Get Everything»: тепер вже назву було перекладено на українську мову – «Суки отримують все». Однак це не означає, що наша «героїня» виписалася. Слідом за цим виданням виходить нове творіння – «З Роси, з Води і з Калабані». Це вже був яскравий приклад іронічно-соціальної прози Карпи. У романі описується життя в її рідному прикарпатському містечку з залишками совка тільки після розпаду СРСР з подальшою історією тамтешньої дівчини, яка підробляє у Франції.
2013-й рік для Карпи ознаменувався стартом нового проекту – жіночого інтерактиву «Історії моїх жінок». За допомогою його різні жінки ділилися потаємними випадками з життя.
Вже в 2014-му році Ірена вирішила деяким чином підсумувати свій творчий шлях і випустила «автобіографічний» збірник «Письменниця, співачка, мандрівниця». Тут зібрані інтерв'ю, які давала Ірена, статті з її колонок і нові есе.
Трохи пізніше виходить ще одна іроничная книжка Карпи «Baby travel. Подорожі з дітьми або, Як не стати куркою». Тут вона уїдливо розповідає про те, як треба подорожувати з дітьми.
У 2015-му році Ірена активно включається в революційні події в Україні, в тому числі і за допомогою творчості. Вона видає письменницьку збірку «Волонтери. Мобілізація добра».В неї входять не тільки її власні есе, але й твори інших актуальних українських письменників на злобу дня.
Хоч у цей час вона серйозно втягується в політичний процес, проте писати не припиняє...
У 2017-му році виходить книга «День усіх білок», а вже в 2019-му – «Добрі новини з Аральського моря».
Це перший дорослий твір письменниці за останні роки – як-то після Майдану вона відійшла від усього, почавши писати оповідання для дітей та про дітей. А ось «Добрі новини з Аральського моря» – це повноцінна велика історія про життя 4-х українок в Парижі (з 2015-го Ірена сама живе у французькій столиці). Не варто плутати цю книгу з «Сексом у великому місті». Твір Карпи – це історія абсолютно різних дівчат, з різним достатком і становищем у суспільстві, які тільки волею долі випадково перетинаються.
Як говорить сама письменниця, це справжній Париж очима українських емігранток. Але хто знає, може, цій книзі теж судилося бути розібраною на цитати у всьому світі, як дописи Кендес Бушнелл.
в 2020-му Ірена Карпа презентувала книгу «Як виходити заміж стільки разів, скільки захочеться» – іронічний нон-фікшн, де вона ділиться своїми секретами довготривалих і короткочасних знайомств. Доробок наповнений порадами для тих, хто хоче опинитися в міцних і успішних стосунках, а також не оминає увагою і романтичні пригоди авторки – як у Франції, так і поза нею.
Є звичайно, в літературній біографії Ірени Карпи і нагороди. Не можна сказати, що численні (з літературою в нашій країні у наш час складно), але все-таки є. І першу свою літ. премію Ірена отримала вже на другому курсі інституту. Це було гран-прі «Гранослова» в 1999-му році. А от вже потім, прославившись і ставши частиною богемної тусовки, в 2006-му Карпа отримала «Best Ukrainian Awards» з титулом «Наймодніша письменниця». Мабуть, таке звання придумали спеціально для неї.
Ірена Карпа: моделінг, кіно та інші приємності...
Цікаво, що кар'єра письменниці і співачки у Ірени Карпи плавно перетекла в кар'єру моделі, телеведучої, і навіть акторки.
У 2004-му році її запрошують знятися оголеною для обкладинки чоловічого глянцю «FHM». А вже в наступному – для «Penthouse».
В цьому ж 2005-му році, вона починає з"являтись в телевізорі у програмі ICTV – веде екстравагантний проект від «Playboy» під назвою «SexCetera». Хоч сама зйомка в якості моделі для «Playboy» у Карпи відбулася тільки в 2007-му році. Тобто вона стала дівчиною в стилі «Playboy» ще до того, як знялася в форматі цього легендарного еротичного журналу.
У 2006-му році Ірену запрошують знятися в кіно. Так вона засвітилася відразу в двох картинах: українській «Аутизм» від режисера Анпілогова і російській «Компот» від режисера Якушенкова. Трохи пізніше дівчині пощастило випробувати себе і в якості режисера – вона представила на «Молодості» власне короткометражне кіно під назвою «Kyiv. Limited Edition».
Приблизно в цей же час Карпа починає вести програму на «Інтері». Це була «Перша експедиція» (рубрика «Бортове чтиво»). І хоч у 2007-му році її закрили, до Ірени надійшло ще більш приваблива ТБ-пропозиція: вона стала обличчям нового музичного каналу «MTV Україна».
А ось вже в 2008-му Ірена переходить у серйозну тележурналістку і стає хронікером на політичному ток-шоу «Шустер live».
У 2012-му році Карпа працює на дуже модному тоді «Новому каналі», розповідаючи про зірок шоу-бізнесу Росії родом з України.
Ще зовсім недавно, в 2015-му році, Карпа була ведучою спільного проекту радіо «Джем ФМ» та порталу «Cultprostir» під назвою «Селекція». Власне, останній більш-менш розважально-творчий проект, до того, як з головою піти в політику...
Ірена Карпа: яскрава громадянська позиція
Ірена, незважаючи на свою суперактивну творчість і богемний спосіб життя (хоч, власне, хто сказав, що це суперечить), завжди брала непасивну участь і в політичному житті України, займаючи чітку націонал-демократичну позицію.
Вперше її «документальне» впровадження в цей процес відбулося ще в 2004-му році. Тоді вона підписала «Відкритий лист дванадцяти аполітичних літераторів про вибір і вибори» в підтримку Віктора Ющенка проти корупційно-злочинного режиму Віктора Януковича.
У 2010-му їй довелося знову, але вже більш яро, виступати проти антидемократичної політики Януковича. Спочатку Карпа взяла участь у цивільному мітингу за постанову уряду, яка зобов'язує загальноосвітні школи та інші навчальні заклади «у робочий час використовувати українську мову». Ця постанова чинна на той момент влада намагалася скасувати в судовому порядку. Трохи пізніше в тому ж 2010-му вона вже сама організувала мітинг у Берліні на честь офіційного візиту Януковича. Таким чином вона хотіла звернути увагу європейської громадськості на згортання демократії в Україні.
У 2012-му році Карпа приєдналася до художньо-адвокаційного проекту «Відкритий світ для відкритої України», який боровся за надання європейських віз українцям.
У 2014-му році вона, природно, активно приєдналася до протестуючих на Євромайдані: виступала на сцені, розпродувала свій одяг для отримання коштів на підтримку Майдану, їздила по містах України для підтримки місцевих мітингів; а також була куховаркою на польовій кухні і потім вже допомагала пораненим...
У 2014-му з наступу російської агресії на сході і в Криму, Карпа включилася в агітаційний процес по її осуду:
- записала відеозвернення з підтримкою жителів Криму;
- продала свій кабріолет, щоб виручені гроші направити на допомогу військовим на Донбасі;
- регулярно проводила концерти «Qarpa» в АТО;
- запустила на сайті «Рodrobnosti.ua» арт-проект проти ватників – серію мультфільмів і т. д.
А вже восени 2015-го року Ірена Карпа отримала посаду секретаря з питань культури в посольстві України у Франції.
На цій посаді вона, маючи всі дипломатичні повноваження, продовжує відстоювати демократію в Україні. Наприклад, серед втілених нею соціально-цивільних арт-заходів:
- виставка політичної карикатури-в Парижі Юлії Носар «25 неприємних малюнків»;
- організація виставки українських художників в Парижі «Crimée — Lviv: Enjoy!»;
- створення українського арт-павільйону на фестивалі «Береги Європи» та багато іншого.
Ірена Карпа: чоловік – не вирок
Така життєва активність погано впливає на особисте життя? Як би не так! Чоловіків у Ірени Карпи на даний момент було три.
Вперше вона вийшла заміж у 2008-му році за Антона Фрідлянда – письменника і журналіста. Вони відправилися в медовий місяць в Домінікану – на Кордильєри. Правда, вже через рік подружжя подало на розлучення. Очевидно, для того, щоб Ірена могла знову вийти заміж.
У 2009-му році Ірена виходить заміж вдруге за Нормана Пола Хенсена – американського фінансиста. Вони пишно і красиво зіграли весілля в Сан-Франциско. Хоч у цьому шлюбі Карпа народила двох дітей, вони теж розлучилися – про це стало відомо в 2014-му році.
У 2018-му році Карпа виходить заміж втретє. Цього разу її обранцем став француз Людовик-Кирило Требюше. Він нащадок знаменитого письменника Віктора Гюго.
Ірена Карпа: діти
На даний момент у Ірени Карпи двоє дітей, батько яких – другий чоловік дівчини Норман Пол Хенсен.
У 2010-му Ірена в Берліні народила першу дочку, яка отримала ім'я Корена-Джіа.
А рівно через рік, в 2011-му, Карпа в Барселоні народила другу дочку – Кайю.
Зараз діти живуть із матір'ю та її третім чоловіком в Парижі. А з батьком вони підтримують теплі дружні стосунки.
